Держава та наука

Більшість пропозицій та листів на форум стосується реформи не науки, а Національної академії наук. Згоден з ідеєю необхідності демократизації НАНУ, але мене дратує комплекс меншовартості, який стирчить з багатьох пропозицій. Хай кожного з нас, мовляв, оцінять іноземні експерти. Невже ми вважаємо свою спільноту збіговиськом дурнів? Невже ми потребуємо, щоб іноземний колеґа, дуже часто людина доволі пересічна, авторитетно написала, що "підсудний" не йолоп, а на щось здатний науковець. Як на мене, то я вважаю цю вакханалію нікому не потрібних рецензувань знущанням чиновників з науковців і здорового глузду взагалі.

Наприклад, чиновники апарату Президії НАНУ вимагають при затвердженні нової теми досліджень рецензій на саму пропозицію теми, потрібно рецензувати і нікому не потрібний документ, який називається підсумковим звітом. Вважаю цей документ зайвим у фундаментальних науках, де результати публікуються у фахових журналах та монографіях, кожна з яких проходить процедуру рецензування. Звіт має право на життя в прикладних галузях, де публікації недоцільні з мотивів державної чи комерційної таємниці. Але в цьому випадку рецензування (тобто ознайомлення конкурентів із результатами досліджень) не просто недоцільне – воно шкідливе. Хіба не зрозуміло, що кваліфіковану, але не обов’язково об’єктивну, рецензію може дати тільки конкурент, який працює в тому ж напрямку. Якщо рецензент не є конкурентом і не працює в тому ж напрямку, то рецензія може бути схвальною, але суто формальною. А як бути тим, чий напрямок є унікальним? Хто їх рецензуватиме?

Цей порядок віддзеркалює стандартне войовниче заперечення творчого характеру наукової праці, притамане нашій верхівці. Чи можемо ми уявити, щоб задум поета написати вірша на деяку тему мав пройти попередню експертизу інших поетів? Звичайно, після оприлюднення свого вірша, його автор може зустріти оцінку свого твору з боку літературних критиків. Таку ж ситуацію я бажав би бачити в фундаментальних науках. Критика наукової праці має бути не в рецензіях, часто анонімних, а в оприлюднених статтях оппонентів, з арґументованими критичними зауваженнями та всіма іншими атрибутами наукової праці. Тим більше, що рецензування не заважає зливі антинаукових брошюр та книг, виданих власним коштом чи за спонсорські гроші. Наприклад, книга правозахисника і дисидента М.Руденка "Архітектура Всесвіту", яка була спробою не обізнаного з фізикою письменника зробити переворот у одному з найскладніших розділів фізики – космології, успішно пройшла рецензування. Її публікацію підтримали: один архітектор і один доктор фіз.-мат. наук, який є спеціалістом з фотоніки, а відтак не розуміється на космології.

Моя пропозиція стосуватиметься не Національної академії, а науки в цілому, як підсистеми нашого суспільства. Головним моментом є проблема не організації, а проблема використання науки державою та суспільством. Саме тут маємо абсолютний нуль. Держава не вміє користуватися власним науково-технічним потенціалом, покладає свої сподівання на іноземних інвесторів, сприймає науку як тягар для держбюджету і переймається лише одним питанням: як скоротити чи взагалі знищити науку. І це під риторику про інноваційний розвиток України.

Виклад нижче організований у два блоки питань. Перший блок – яку структуру та організацію науки я б вважав за ідеальну. Другий блок – як перейти від чинного до того ідеального стану.

Ідеальна організація науки

Наука з висоти пташиного польоту

Слово "наука" в українській мові застосовується до кількох принципово різних видів діяльності. Доцільно впровадити різний підхід до різних видів діяльності, що їх об’єднує слово "наука":

- Фундаментальних наук (математика, фізика, астрономія, хімія, біологія, геофізика)

- Прикладних наук (технічні, медичні, аграрні)

- Соціогуманітарних практичних (правознавство, лінгвістика, економіка, соціологія, археологія, фольклористика...)

- Соціогуманітарних загальнопізнавальних (історія, філософія, політологія, літературо- та мистецтвознавство, культурологія...)

Пропонована термінологія не є загальновизнаною. Особливий різнобій має місце у визначенні поняття "фундаментальності". Тут пропонується вважати фундаментальними науками такі, де основна мета діяльності – відкриття і вивчення нових явищ у живій та неживій природі, відшукання і кількісне формулювання законів природи. Такі науки заслуговують називатися фундаментальними, бо вони є фундаментом прикладних наук. Вищим досягненням у фундаментальних науках є відкриття. Предметом відкриття може бути нове, тобто раніше невідоме явище (наприклад, надпровідність), новий об’єкт (наприклад, нова планета, нова елементарна частка, новий хімічний елемент, новий вид вірусив, нова рослина чи тварина), нова теорема математики. Після того, як нове явище чи об’єкт відкрито, настає тривалий етап його всебічного дослідження. Накопичується експериментальний матеріал, розробляється та деталізується теорія, тобто математичне описання об’єкту досліджень та процесів, з ним пов’язаних.

Є інші тлумачення цього терміну. Наприклад, дехто заперечує поняття фундаментальної науки взагалі, натомість вважаються фундаментальними окремі дослідження, які виконуються великим колективами і пов’язані з великими витратами. В такій термінології фундаментальним дослідженням протиставляється дрібнотем’я – роботи, що виконуються без великих витрат і, дуже часто, індивідуально. Таким чином, літак розробляється фундаментально, а Архімед, Ньютон, Менделеєв, Ейнштейн і т.п. – типові "дрібнотемники". Останнім часом в Національній академії винайшли ще один псевдонім для прикладних досліджень. Їх називають "цілеспрямованими фундаментальними дослідженнями". Виходить, таким чином, що розробка електрозварювального аґрегату – цілеспрямоване фундаментальне дослідження, а Гаусс, Рентген, Фейнман чи Лобачевський та всі іншіх видатні фізики, математики, хіміки, астрономи та біологи провадили свої дослідження безцільно.

Найкурйознішу претензію на фундаментальність мені доводилося чути від представників будівельної галузі, які вважали фундаментальними дослідженнями розробку будівельних норм і правил, тобто взагалі не науку, а складання інструктивних документів.

Типовою ознакою наукової праці фундаментального характеру є некомерційність. Результати фундаментальних досліджень публікуються у вигляді статей та монографій, а останнім часом і у вигляді документів на Інтернеті. Результати практично безкоштовно загальнодоступні світовій спільноті. Продукт праці науковця у фундаментальних галузях науки не є товаром зокрема тому, що практичне використання отриманих ним результатів часто відокремлене від моменту отримання тривалістю життя багатьох поколінь. Така ситуація і є обґрунтуванням утримання фундаментальних наук за рахунок суспільства, що має місце протягом всієї історії людства. Колись вчених підтримували меценати, вченим платили за викладацьку роботу, але фундаментальні дослідження вони робили з власної ініціативи.

Ще одна ознака фундаментальних досліджень. Їх часто можна виконати індивідуально чи силами досить малого колективу (2-5 чол), хоча й деякі експериментальні роботи вимагають колективних зусиль, або навіть зусиль світової наукової спільноти шляхом організації міжнародних наукових програм.

Прикладні науки – створення нових виробів, нових матеріалів, технологій та технологічного обладнання, нових методів лікування хвороб, медичних препаратів та медичного обладнання, нових сільгоспкультур, нових порід свійських тварин та промислових риб, нових технологій сільгоспвиробництва, пошук покладів корисних копалин. З такого означення випливає, що до прикладних належать технічні, медичні, фармакологічні, сільськогосподарські та (частково) геологічні науки.

Свою назву "прикладні" ці науки дістали тому, що знання, отримані фундаментальними науками, застосовуються, тобто прикладаються для досягення конкретного практичного результату. Вищим досягненням у прикладних роботах є винахід, тобто створення нового пристрою, речовини, або способу виробництва чогось. До винаходу можна прирівняти нову сільгоспкультуру, нову породу худоби чи нове родовище якоїсь копалини. Прикладна робота не обов’язково дає на виході винахід. Це може бути новий виріб, або навіть новий вид послуг (наприклад, мобільний зв’язок), але, на відміну від фундаментальних, всі без винятку прикладні дослідження створюють комерційний продукт, а в разі отримання патентів – інтелектуальну власність. Прикладна наука є важливою складовою економіки держави. Ступінь розвитку держави та її місце у світі визначається саме рівнем та фронтом прикладних досліджень і розробок.

Крім фундаментальних та прикладних існують ще соціогуманітарні науки. Дехто ділить їх також на фундаментальні та прикладні, проте такий поділ є протиприродним, бо на відміну від фундаментальних наук, соціогуманітарні не спрямовані на відкриття нових явищ природи та законів, що ними керують, а на відміну від прикладних наук соціогуманітарні дослідження не призводять до винаходів чи створення нової промислової чи сільськогосподарської продукції. Тут доцільніше розділити соціогуманітарні науки на практичні і загальнопізнавальні. Єдиним видом продукції гуманітаріїв у загальнопізнавальних науках є різні узагальнення, концепції, висновки та рекомендації, оприлюднені у статтях та монографіях. Предметом цих соціогуманітарних наук є суспільні явища та міжлюдські стосунки, а також сфера духовного життя людини. Таким чином, ці науки близькі до літератури та мистецтва. Практичні соціогуманітарні науки, на відміну від загальнопізнавальних, дають також деякі матеріалізовані результати, наприклад записи фольклору, археологічні знахідки, законопроекти, виграні судові процеси...

Слід зауважити, що деякі види наукової діяльності не вкладаються в таку просту схему. Наприклад, економіка єдина в двох обличчях. З одного боку існує економіка як гуманітарна наука, яка містить якісний опис економічних явищ, хоча й використовує статистичні дані. З іншого боку існує математичне моделювання економічних явищ, яке слід віднести до фундаментальних наук (економічна кібернетика). Під терміном геологія співіснують кілька фундаментальних наук: геологія (загальне вчення про Землю як планету), геофізика, геохімія. Разом з тим є кілька прикладних геологічних наук: методи геологічної розвідки, інженерна геологія та гірська інженерія. Екологія є конгломератом різних фундаментальних, прикладних та соціогуманітарних наук.

Вищенаведена класифікація побудована на базі кінцевої мети наукової праці. Але науки відрізняються ще й потребами в ресурсозабезпеченні.

З цього погляду слід відрізняти:

1) Кабінетні, або "застільні" науки. До цих наук належать майже всі соціогуманітарні, а також математика і теоретична фізика та всі інші, де для створення наукової праці досить письмового стола. Звичайно, необхідні: заробітна плата та/або інші механізми винагороди науковця (наприклад, гонорари за публікації), відшкодування витрат на наукові відрядження, доступ до бібліотек та Інтернету. Необхідні також можливості друкуватися і брати участь у наукових конференціях. В наш час кожному науковцю потрібен персональний комп’ютер, але, якщо комп’ютер є в нього вдома, то стають непотрібними: робоче місце в деякому інституті, а відтак і самі наукові установи з їх адміністративною ієрархією. Ці науки "найдешевші".

2) Експедиційно-музейні науки. До таких належать: етнографія, фольклористика, ботаніка, геологія, зоологія, археологія, географія… Крім того, що треба для кабінетних наук, наукам цього класу потрібні кошти на експедиційні та транспортні витрати, матеріали (наприклад, реактиви, фотоматеріали, магнітні та інші носії інформації та ін.), потрібне деяке обладнання (напр., мікроскопи, магнітофони, фото- та відеокамери, спектрографи). Потрібні також приміщення для музеїв, сховища для колекцій, лабораторії для опрацювання зібраних матеріалів. У деяких галузях цього типу потрібні терарії, віварії, ботанічні сади. Таким чином потрібні будівлі, допоміжний персонал і транспорт.

3) Експериментальні науки. До таких належать: хімія, біологія, медицина, геофізика… У таких галузях основна діяльність – експерименти, проте все експериментальне обладнання, що використовується, виключно придбане. Здебільшого вчені, які працюють в експериментальних галузях, не розуміються на устрої своїх приладів і не створюють їх власноручно. Вони складають свої експериментальні установки з готових приладів промислового виробництва. Понад те, що потребуть науки двох попереднії класів, тут потрібні кошти на експериментальне обладнання (напр., хроматографи, сейсмографи, магнітометри, ЕПР-установки, томографи, рентгенографічні системи…), матеріали та реактиви. Для експлуатації обладнання потрібне утримання висококваліфікованого інженерного персоналу. Крім того, необхідні будівлі, спеціально спроектовані для даної науки (напр., клініка для медицини, іоносферна станція для геофізиків і т.п.).

4) Суперекспериментальні науки: фізика, астрономія, космічні дослідження, більшість технічних наук… Визначальною характеристикою таких наук є не тільки те, що експерименти провадяться на складному та дуже дорогому обладнанні, а й те, що це обладнання нерідко є результатом діяльності вчених-експериментаторів. Праця в цих галузях потребує наддорогої експериментальної техніки: прискорювачів елементарних частинок, ядерних реакторів, оптичних та радіо- телескопів, космічних ракет та супутників тощо. Потрібні також виробничі потужності і приладобудівна база. Витрати на створення нормальних умов для праці в цих галузях відчутні в масштабах бюджету країни.

Точно визначити потреби в фінансування для наук кожного з названих класів важко, тим більш, що вони залежать від конкретної наукової тематики. Орієнтовно для успішної наукової праці річні витрати у кабінетних науках повинні складати 50-60 тис. грн., в експедиціно-музейних галузях – 150-200 тис. грн., в експериментальних науках – 300-600 тис. грн., а в суперекспериментальних науках – 600-800 тис. грн. на одного науковця. Зазначені суми включають в себе не лише його зарплату, а всі витрати, в тому числі витрати на відрядження, придбання приладів та матеріалів, зарплату допоміжного персоналу, роботи сторонніх організацій та витрати на утримання інфраструктури разом із складною експериментальною технікою. Сучасний стан фінансування науки дуже далекий від цих обсягів. Наразі всі галузі науки фінансуються нижче "кабінетного" рівня.

Forums: 

Коментарі